Розрахунок плитки для ванної допомагає визначити кількість керамічної плитки для стін і підлоги ванної кімнати. Калькулятор враховує фактичну геометрію розкладки, розміри поверхонь і плитки, ширину швів, розташування рядів та підрізання біля країв.
Підтримуються пряма укладка, зміщення на 1/2 та 1/3, різні варіанти вирівнювання й повторне використання придатних обрізків. З площі стін можна відняти дверні та віконні прорізи. Результати подаються у штуках і м2 відповідно до розміщення окремих плиток, а не лише ділення площ.
Прямокутне приміщення. Загальна площа чотирьох стін визначається за довжиною приміщення A, шириною B та висотою H у міліметрах. Добуток ділиться на 1 000 000 для переведення у м2.
Sстін = 2 × (A + B) × H / 1 000 000
Дві протилежні стіни мають розміри A × H, а ще дві - B × H. Розкладка будується окремо для кожного типу стіни, а отримана кількість плиток подвоюється. Вирівнювання для стін різної довжини можна задавати незалежно.
Окремі стіни. Для стін із довжинами L1, L2, ... Ln і спільною висотою H площі окремих стін підсумовуються.
Sстін = H × ΣLi / 1 000 000
Кількість плитки визначається окремо для кожної стіни. Однакова сумарна площа не гарантує однакової витрати: кілька коротких стін можуть вимагати більше крайових підрізань, ніж одна довга стіна.
Крок розкладки. Ширина плитки w, її висота h та ширина шва j задаються у міліметрах. Відстань між однаковими точками сусідніх плиток включає розмір плитки та шов.
Px = w + j
Py = h + j
Горизонтальний крок Px визначає положення плиток у ряду, а вертикальний Py - відстань між рядами. Площа однієї плитки розраховується без урахування швів.
Sплитки = w × h / 1 000 000
Кількість рядів. Перший ряд починається від верхньої межі стіни. Між рядами враховуються шви, а останній ряд за потреби підрізається за висотою. Для висоти H:
nрядів = ceil((H + j) / (h + j))
ceil() означає округлення вгору до цілого числа. Навіть вузька смужка залишку потребує додаткового ряду.
Плитки в ряду. Плитки розміщуються з горизонтальним кроком, і враховується кожна плитка, яка хоча б частково перетинає межі поверхні. Крайова підрізка спочатку рахується як ціла плитка. Можливість використати залишок перевіряється окремо.
Пряма розкладка. Усі горизонтальні ряди мають однакове положення плиток. Вертикальні шви збігаються, тому крайові підрізки повторюються.
Зміщення 1/2. Кожен другий ряд зміщується на половину горизонтального кроку разом зі швом. Чергуються два положення рядів.
Δ1/2 = (w + j) / 2
Зміщення 1/3. Положення плиток повторюється через три ряди. Перший не має додаткового зміщення, другий зміщується на 1/3 кроку, а третій - на 2/3. Четвертий ряд починає цикл знову.
Δ1/3 = (w + j) / 3
Наприклад, для плитки завширшки 600 мм і шва 3 мм крок дорівнює 603 мм. Зміщення 1/2 становить 301,5 мм, а при зміщенні 1/3 послідовні величини дорівнюють 0, 201 та 402 мм.
Для розкладки зі зміщенням не застосовується додатковий коефіцієнт відходів. Кількість плиток змінюється лише тоді, коли фактична геометрія рядів створює інші підрізки. Тому зміщена розкладка може вимагати як більше, так і менше плитки, ніж пряма.
Вирівнювання по центру. При центруванні за плиткою її середина збігається з центральною віссю поверхні. При центруванні за швом вісь проходить через шов. Обидва варіанти дають симетричні підрізки біля протилежних країв.
Вирівнювання від краю. При укладанні від лівого або правого краю ціла плитка починається біля обраної межі, а основна підрізка опиняється з протилежного боку. У зміщених розкладках додатково змінюється положення сусідніх рядів.
Вирівнювання змінює розміри підрізок, а іноді й загальну кількість плиток. Калькулятор перебудовує ряди для кожного вибраного способу.
Початковий підрахунок. Спочатку розкладка рахується без повторного використання залишків. Кожна ціла плитка й кожен окремий елемент, який потрібно відрізати, спочатку враховується як одна плитка.
Бічні підрізки. Перевіряються залишки від лівого та правого країв, починаючи з найбільших потрібних частин. Якщо з однієї плитки можна отримати кілька придатних елементів, кількість необхідних цілих плиток зменшується.
Нижні підрізки. Далі аналізуються залишки після підрізання останнього ряду за висотою. Залишок повинен мати достатню ширину й висоту, а раніше використані частини враховуються.
Економія дорівнює кількості плиток, замінених придатними повторно використаними частинами:
Nрозрах = Nгеом - Nповтор
Тут Nгеом - початкова кількість за геометрією розкладки, а Nповтор - кількість плиток, замінених обрізками. Якщо повторне використання вимкнено, економія дорівнює нулю.
Придатні обрізки можна використовувати між різними стінами одного розрахунку, але настінна та підлогова плитка оптимізуються окремо. Ширина пропилу не віднімається від розмірів обрізків, а окремий коефіцієнт втрат під час різання не додається.
Площа прорізів. Ширина Wi кожного прорізу множиться на його висоту Hi. Розміри задаються в міліметрах, площі підсумовуються й переводяться у м2.
Sпрорізів = Σ(Wi × Hi) / 1 000 000
Площа облицювання стін дорівнює загальній площі стін мінус площа прорізів. Якщо площа прорізів дорівнює площі стін або перевищує її, результат обмежується нулем.
Sоблицювання = max(0, Sстін - Sпрорізів)
Зменшення кількості плитки. Прорізи враховуються приблизно за площею. Схема розкладки не змінюється, а додаткові підрізки навколо прорізів не моделюються. Площа прорізів переводиться в еквівалентну кількість плиток і віднімається від розрахункової кількості з округленням угору.
Nпісля прорізів = max(0, ceil(Nрозрах - min(Sпрорізів, Sстін) / Sплитки))
min() обмежує площу віднімання загальною площею стін. Результат приблизний, оскільки однакові за площею прорізи можуть створювати різні підрізки залежно від розташування.
Додатковий запас. Після розрахунку розкладки, повторного використання обрізків і віднімання прорізів застосовується заданий відсоток R. Прихованих коефіцієнтів відходів немає. Запас 0 % нічого не додає.
Nразом = ceil(Nпісля прорізів × (1 + R / 100))
Результат округлюється вгору до цілих плиток. Наприклад, 87 розрахованих плиток із запасом 10 % дають 96 плиток.
Для звичайного облицювання часто використовують запас близько 5-10 %. Складні розкладки, багато дрібних підрізок або підвищений ризик пошкодження можуть потребувати більшого запасу. Це практичний орієнтир, а не обов'язковий нормативний коефіцієнт.
Підсумкова площа плитки. Загальна площа цілих плиток, що відповідає підсумковій кількості, становить:
Sразом = Nразом × Sплитки
Ця площа у м2 включає матеріал для підрізок та обраний запас, тому може перевищувати фактичну площу облицювання.
Площа підлоги. Для прямокутного приміщення довжина A множиться на ширину B, а мм2 переводяться у м2.
Sпідлоги = A × B / 1 000 000
Плитка для підлоги розраховується у тій самій послідовності, що й настінна: ряди розміщуються зі швами та прямою розкладкою або зміщенням 1/2 чи 1/3. Рахуються цілі плитки й крайові підрізки, після чого можуть повторно використовуватися придатні обрізки.
Підсумкова кількість. Підлогова плитка має власні розміри, ширину швів і відсоток запасу Rпідлоги. Після економії від використання обрізків додається запас, а кількість округлюється вгору.
Nпідлоги, разом = ceil(Nпідлоги, розрах × (1 + Rпідлоги / 100))
При запасі 0 % розрахована кількість не змінюється. Підсумкова площа підлогової плитки дорівнює кількості цілих плиток, помноженій на площу однієї плитки. Обрізки настінної та підлогової плитки не об'єднуються.
Фактичні розміри плитки. Використовуйте виміряні або зазначені виробником розміри обраної плитки в міліметрах. Номінальний формат може відрізнятися від фактичного робочого розміру. Навіть невеликі відхилення впливають на положення швів та підрізки.
Ширина шва. Для ректифікованої керамічної плитки всередині приміщень часто використовують шви приблизно 2-3 мм. Для інших форматів поширені й ширші шви. Значення обирають за геометрією плитки та рекомендаціями виробника.
Зміна ширини шва змінює крок розкладки. Тому кількість плиток може змінитися навіть за незмінних розмірів поверхні.
EN 14411:2016 «Керамічні плитки - Визначення, класифікація, характеристики, оцінювання та перевірка сталості експлуатаційних характеристик і маркування». Європейський стандарт визначає властивості та класи керамічної плитки для стін і підлоги. У розрахунку використовуються фактичні розміри виробу, але стандарт не встановлює універсального відсотка запасу.
EN ISO 10545-2:2018 «Керамічні плитки - Частина 2: Визначення розмірів та якості поверхні». Стандарт описує методи вимірювання довжини, ширини, товщини, прямолінійності сторін і прямокутності. Ці характеристики впливають на точність розкладки та крайових підрізок.
Стандарти стосуються властивостей керамічної плитки. Вони не визначають універсального алгоритму підрахунку плиток за рядами чи обов'язкового коефіцієнта відходів. Кількість обчислюється геометрично, а запас задається окремо.
Просте ділення площ не враховує шви та необхідність підрізання плитки біля країв. Навіть для вузької смужки може знадобитися ціла плитка, якщо немає придатного обрізка. Калькулятор враховує це в кожному ряду.
Універсально найекономнішого варіанта немає. Витрата залежить від розмірів плитки та поверхні, ширини швів і крайових підрізок. Зміщення 1/3 не обов'язково потребує більше плиток, ніж 1/2. Порівняйте розраховані кількості для різних варіантів.
Калькулятор спочатку рахує плитки для повної розкладки стіни, а потім віднімає площу прорізу в перерахунку на цілі плитки. Підрізки навколо прорізу не обчислюються окремо. Тому результат приблизний і не завжди відповідає пропорційному зменшенню площі.
Ні. Економія виникає лише тоді, коли обрізок достатньо великий для іншої потрібної частини. Якщо придатних поєднань немає, кількість не змінюється. Ширина пропилу не враховується, тому фактична економія може бути трохи меншою.
Для звичайного облицювання часто додають 5-10 %. Багато крайових підрізок або складні розкладки можуть вимагати більшого запасу. Калькулятор додає лише вибраний відсоток, оскільки геометричні підрізки вже враховані.