Розрахунок тротуарної плитки та бруківки визначає кількість виробів для прямокутної ділянки з урахуванням розмірів елементів, ширини швів, схеми укладання та повторного використання придатних обрізків. Додатково обчислюються площа покриття, кількість плитки із запасом і об'єм матеріалу для підсипки.
Розрахунок призначений для попередньої оцінки матеріалів для доріжок, майданчиків, терас та інших прямокутних покриттів. Кількість плитки визначається за геометричною схемою укладання, а не лише діленням загальної площі на площу одного виробу.
Площа ділянки визначається множенням довжини на ширину. Обидва розміри вводяться в метрах, тому результат отримують у м2.
S = L × B
Тут L - довжина ділянки в метрах, а B - її ширина в метрах.
Площа однієї плитки розраховується за її довжиною та шириною. Розміри в сантиметрах переводяться в метри діленням на 100.
S1 = (l / 100) × (b / 100)
Тут l і b - довжина та ширина однієї плитки в сантиметрах. Отримана площа в м2 наводиться як довідкове значення.
Ширина шва враховується під час розміщення сусідніх плиток. Відстань між початковими краями двох суміжних виробів дорівнює розміру плитки плюс ширина шва. Для кожного напрямку розраховується окремий крок укладання:
P1 = (l + s) / 100
P2 = (b + s) / 100
Тут s - ширина шва в сантиметрах, а P1 і P2 - кроки укладання в метрах. Наприклад, для плитки 22 × 12 см зі швом 0,3 см кроки становлять 22,3 см уздовж і 12,3 см упоперек.
Пряме укладання передбачає розташування плитки рівними рядами без горизонтального зміщення. Калькулятор рахує цілі вироби, що вміщуються в кожному ряду, й окремо визначає потрібні фрагменти біля меж ділянки.
Укладання зі зміщенням на половину передбачає чергування рядів зі зміщенням кожного другого на половину горизонтального кроку. Наприклад, за кроку 22,3 см зміщення становить 11,15 см. Це змінює кількість і розміри обрізаних елементів.
Цілі плитки підраховуються за їхнім фактичним розташуванням усередині прямокутної ділянки. Якщо виріб повністю вміщується в межах покриття, він враховується як цілий. Якщо плитка виходить за межу, обчислюються розміри потрібного обрізаного фрагмента.
Повторне використання обрізків враховується під час визначення витрат матеріалу. Калькулятор перевіряє, чи можна отримати потрібні фрагменти із залишків інших плиток. Обрізок можна повернути на 90°, якщо його розміри дозволяють використати його без додаткових швів у покритті.
Для зменшення витрат матеріалу порівнюються до 18 комбінацій послідовності різання та розподілу залишків. Обирається варіант, для якого потрібно найменше нових цілих плиток. Такий підбір може зменшити відходи, але не гарантує абсолютного мінімуму для будь-якої схеми.
Загальна кількість плиток складається з цілих виробів, укладених без обрізання, і додаткових цілих плиток, потрібних для виготовлення всіх обрізаних фрагментів.
N = N1 + N2
Тут N1 - кількість цілих плиток, а N2 - кількість додаткових цілих плиток для різання. Придатні залишки використовуються повторно, тому кожен обрізаний фрагмент не обов'язково потребує окремої нової плитки.
У розрахунку прийнято прямокутну форму плитки із заданими розмірами та ширину пропилу 0 мм. Фактичні втрати під час різання можуть збільшити потрібну кількість.
Якщо відома тільки площа ділянки, кількість плиток визначається приблизно. Площу ділять на добуток розмірів плитки з урахуванням ширини шва в обох напрямках. Результат округлюють угору до цілого числа.
N = ceil(S / (P1 × P2))
Тут S - площа ділянки в м2, а P1 і P2 - кроки укладання в метрах. Функція ceil означає округлення вгору до найближчого цілого числа.
У цьому режимі неможливо визначити розташування крайніх плиток, тому обрізання та повторне використання залишків не враховуються. Для розрахунку за фактичною схемою потрібні довжина й ширина ділянки.
Запас матеріалу додається у відсотках до розрахованої кількості плиток. Він призначений для компенсації пошкоджень, втрат під час різання та інших непередбачених витрат.
Ntotal = ceil(N × (1 + p / 100))
Тут N - кількість плиток до додавання запасу, а p - запас у відсотках. Наприклад, запас 5% відповідає множнику 1,05, а 10% - множнику 1,10.
Результат завжди округлюється вгору до цілої кількості плиток. За запасу 0% додаткова кількість не відображається. Оскільки придатні обрізки вже враховані в основній схемі, відсоток запасу застосовується після цього.
Об'єм підсипки розраховується за площею ділянки й товщиною шару. Товщина вводиться в сантиметрах і переводиться в метри діленням на 100. Потім геометричний об'єм множиться на коефіцієнт 1,2.
V = S × (h / 100) × 1,2
Тут V - об'єм підсипки в м3, S - площа ділянки в м2, а h - товщина шару в сантиметрах.
Коефіцієнт 1,2 збільшує геометричний об'єм на 20% для врахування ущільнення та втрат під час переміщення матеріалу. Наприклад, для ділянки 15 м2 за товщини шару 10 см геометричний об'єм становить 1,5 м3, а розрахунковий об'єм з коефіцієнтом - 1,8 м3.
Цей коефіцієнт є фіксованим припущенням розрахунку. Фактична потреба залежить від складу та стану матеріалу й ступеня ущільнення.
Геометрична точність залежить від відповідності введених розмірів фактичним розмірам ділянки та плитки. Для прямокутної схеми враховуються цілі вироби, крайні підрізування та придатні для повторного використання залишки. Результат є оцінкою потреби в матеріалі для планування закупівлі.
Європейські стандарти, пов'язані з матеріалами для мощення:
Ці стандарти встановлюють характеристики матеріалів і методи їх випробувань. Вони не визначають формули підрахунку плиток, використані в калькуляторі, або фіксований коефіцієнт 1,2 для підсипки.
Кількість тротуарної плитки залежить не лише від площі, а й від довжини та ширини ділянки. За однакової площі крайні ряди та розміри обрізаних фрагментів можуть відрізнятися. Тому розрахунок за фактичними розмірами точніший за оцінку лише за площею.
Зміщення кожного другого ряду на половину кроку змінює розташування плиток відносно меж ділянки. Це впливає на кількість і розміри підрізаних елементів. Витрати можуть зрости або зменшитися залежно від геометрії ділянки та можливості використання обрізків.
Шви займають частину площі покриття. Крім того, крайні плитки часто доводиться підрізати, а частину залишків можна використати повторно. Калькулятор враховує ці обставини під час побудови прямокутної схеми укладання.
Розрахунок включає придатні обрізки, які можна використати в покритті. Однак ширину пропилу прийнято рівною нулю, а пошкоджені плитки окремо не моделюються. Додатковий запас покриває такі втрати. Його величина залежить від умов укладання та якості виробів.
Калькулятор збільшує геометричний об'єм на 20% за допомогою коефіцієнта 1,2. Це запас на ущільнення та втрати під час робіт. Наприклад, геометричний об'єм 2 м3 після застосування коефіцієнта становить 2,4 м3.