Калькулятор підпірної стіни з блоків допомагає визначити потребу в матеріалах за розмірами конструкції. Розрахунок підпірної стіни охоплює кількість рядів і блоків, висоту та лицьову площу кладки, кількість завершальних елементів, об'єм зворотної засипки й основи. Інструмент призначений для попереднього планування матеріалів для садових підпірних стін, терас і ділянок із перепадами висот.
Загальна висота стіни. Визначається додаванням бажаної видимої висоти й глибини заглиблення блоків. Обидва розміри задаються в сантиметрах. Заглиблення враховує частину стіни нижче рівня ґрунту з її видимого боку.
Htotal = Hvisible + Hembedded
Кількість рядів. Обчислюється діленням необхідної висоти кладки на висоту одного блока. Якщо передбачено завершальний ряд, його висоту спочатку віднімають від загальної висоти стіни. Висота кладки, що використовується в розрахунку, не може бути меншою за 0 см.
Nrows = ⌈max(0, Htotal - Hcap) / hblock⌉
Hcap означає висоту завершального елемента в сантиметрах, яка за його відсутності дорівнює 0 см, а hblock - висоту одного блока. Дужки ⌈ ⌉ означають округлення вгору до найближчого цілого числа. Наприклад, для необхідної висоти кладки 125 см і блоків заввишки 20 см потрібно 7 рядів.
Кінцева висота стіни. Визначається за цілою кількістю рядів блоків із додаванням висоти завершальних елементів, якщо вони використовуються.
Hfinal = Nrows × hblock + Hcap
Кінцева висота може перевищувати задану, оскільки враховуються лише цілі ряди. За наявності заглиблення видима висота готової стіни дорівнює кінцевій висоті мінус глибина заглиблення. Наприклад, за загальної висоти 140 см і заглиблення 10 см над рівнем ґрунту залишається 130 см.
Блоки в одному ряду. Їхню кількість знаходять діленням довжини стіни на довжину одного блока. Довжина стіни задається в метрах, а довжина блока - в сантиметрах, тому метри переводять у сантиметри множенням на 100. Результат округлюють угору до цілого числа блоків.
Nper row = ⌈100 × L / bblock⌉
L - довжина стіни в метрах, а bblock - довжина блока в сантиметрах. Наприклад, для стіни завдовжки 10 м і блока завдовжки 40 см потрібно 25 блоків на ряд.
Загальна кількість блоків. Дорівнює добутку кількості рядів і кількості блоків в одному ряду.
Nblocks = Nrows × Nper row
Завершальні елементи. Розраховуються окремо діленням довжини стіни на довжину одного елемента з округленням угору. Передбачається один суцільний завершальний ряд уздовж усієї стіни.
Ncaps = ⌈100 × L / bcap⌉
bcap означає довжину одного завершального елемента в сантиметрах. Розрахунок передбачає пряму стіну, блоки однакового розміру й відсутність заданої товщини швів. Різання та повторне використання обрізків не враховуються. Коефіцієнт запасу на пошкодження й відходи не застосовується.
Лицьова площа кладки. Визначається множенням довжини стіни на фактичну сумарну висоту всіх рядів блоків. Ураховується як видима, так і заглиблена частина кладки, але без завершальних елементів.
Aface = L × Nrows × hblock / 100
Результат подається в м2. Ділення на 100 переводить висоту блока із сантиметрів у метри. Площу визначають за габаритами стіни без віднімання можливих проміжків між блоками.
Об'єм зворотної засипки. Розраховується як об'єм прямокутного шару матеріалу позаду стіни. Використовують довжину стіни в метрах, а товщину шару та висоту засипки - у сантиметрах.
Vbackfill = L × tbackfill × Hbackfill / 10000
Результат подається в м3. Ділення на 10000 переводить обидва розміри із сантиметрів у метри. За замовчуванням висота засипки дорівнює сумі бажаної видимої висоти стіни та її заглиблення. Її можна змінювати незалежно від розмірів стіни.
Для дренувальної засипки позаду садових підпірних стін часто використовують щебінь або гравій. Поширена товщина шару становить 20-40 см, але відповідне значення залежить від конструкції та умов ділянки. Формула передбачає сталу товщину й висоту шару вздовж усієї стіни. Додаткові коефіцієнти на ущільнення, осідання та втрати матеріалу не застосовуються.
Об'єм основи. Визначається за розмірами прямокутного шару під стіною. Довжину основи приймають рівною довжині стіни, а ширину й товщину задають у сантиметрах.
Vbase = L × bbase × tbase / 10000
Результат подається в м3. Розрахунок визначає геометричний об'єм бетонної, щебеневої, гравійної або піщаної основи сталого перерізу. Розміри беруть із вибраного проєктного рішення без автоматичного збільшення ширини чи товщини.
Прийняті припущення. Калькулятор використовує геометричні розміри без нормативних поправкових коефіцієнтів. Кількість штучних елементів завжди округлюється вгору до цілого числа. Площі та об'єми обчислюються без проміжного округлення й відображаються з точністю до чотирьох знаків після коми.
Європейські стандарти. EN 771-3 «Вимоги до виробів для кам'яного мурування. Частина 3. Бетонні стінові вироби із заповнювачами» стосується бетонних кладкових блоків. EN 13242 «Заповнювачі для незв'язаних і гідравлічно зв'язаних матеріалів, що застосовуються в цивільному та дорожньому будівництві» описує заповнювачі для окремих видів основ і дренувальних шарів. EN 1997-1 «Єврокод 7. Геотехнічне проєктування. Загальні правила» визначає загальні засади геотехнічного проєктування. Ці стандарти слугують орієнтиром для вибору матеріалів і конструктивних рішень, але не змінюють геометричних формул калькулятора.
Висота підпірної стіни з блоків залежить від цілої кількості рядів, тому не завжди точно збігається з бажаною. Якщо для розрахунку потрібна частина ряду, кількість рядів округлюється вгору. Якщо застосовуються завершальні елементи, їхня висота також входить у кінцевий розмір конструкції.
Заглиблену частину додають до бажаної видимої висоти, що збільшує загальну висоту конструкції. Це може вимагати додаткового ряду й більшої кількості блоків. Заглиблення не обов'язково має дорівнювати висоті цілого блока, оскільки нижче рівня ґрунту може бути лише частина нижнього ряду.
Розрахунок за площею не враховує окремого округлення кількості блоків у кожному ряду. Якщо ряд неможливо скласти тільки з цілих блоків, для підрізання може знадобитися додатковий блок. Тому калькулятор підпірної стіни спочатку визначає кількість блоків у ряду, потім кількість рядів і лише після цього загальну кількість.
Об'єм засипки обчислюється множенням довжини стіни на товщину та висоту шару з переведенням результату в кубічні метри. Передбачається рівномірний прямокутний шар уздовж усієї стіни. Якщо товщина засипки змінюється, для точнішої оцінки слід окремо розрахувати й додати об'єми ділянок.
Кількість матеріалу визначають за довжиною, шириною і товщиною основи. Калькулятор приймає довжину основи рівною довжині стіни й обчислює об'єм у м3. Якщо ширина або товщина змінюється, основу слід розділити на ділянки зі сталими розмірами та підсумувати їхні об'єми.